Міністерство цифрової трансформації України отримало результати другого етапу масштабного дослідження впливу азартних ігор на суспільство.

Під час першого етапу дослідники вивчали ставлення населення України до азартних ігор, досвід участі в них та очікування від державної політики. Результати першого етапу оприлюднили раніше на сайті PlayCity.

Другий етап зосереджений безпосередньо на користувачах онлайн-казино. Дослідження допомагає краще зрозуміти поведінку гравців, їхню мотивацію, ставлення до державного регулювання, легального ринку та інструментів відповідальної гри.

Проєкт реалізує Центр відповідальної гри за підтримки Асоціації українських операторів грального бізнесу.

Досвід участі в азартних іграх

Більшість опитаних мають багаторічний досвід участі в азартних іграх.

Для більшості респондентів участь в азартних іграх розпочалася ще до легалізації ринку в Україні. Це підтверджує: питання полягає не в тому, чи існуватимуть азартні ігри, а в тому, де саме гратимуть люди. Завдання держави — створювати умови, за яких гравці обиратимуть легальний ринок із чіткими правилами, державним контролем та інструментами відповідальної гри.

Дослідження також показало, що чоловіки частіше мають тривалий досвід участі в азартних іграх. Про стаж понад десять років повідомили 20% чоловіків і 5% жінок.

Чому люди починають грати

Найчастіше респонденти зазначали, що почали грати через інтерес до азартних ігор та бажання спробувати щось нове. Так відповіли 40% опитаних.

21% почали грати, щоб відволіктися від повсякденності, 20% зацікавили рекламні акції, 17% назвали мотивом бажання заробити, а 14% — поради друзів або гру за компанію.

Результати відрізняються від даних першого етапу дослідження, під час якого опитували населення України загалом. Більшість українців уважали, що основним мотивом участі в азартних іграх є бажання заробити. Самі гравці найчастіше називають основною причиною цікавість та азарт.

Як часто грають українці

Ці результати свідчать, що попит на азартні ігри залишається стабільним. Тому держава розвиває не лише механізми регулювання ринку, а й систему захисту гравців.

Одним із ключових кроків стала розробка першої в Україні Стратегії боротьби з лудоманією до 2035 року. Вона передбачає посилення профілактики ігрової залежності, розвиток інструментів відповідальної гри, раннє виявлення ризиків, моніторинг ігрової поведінки та допомогу людям, які зіткнулися з проблемами через азартні ігри.

Більшість обирає легальний ринок азартних ігор

86% респондентів віддають перевагу ліцензованим онлайн-казино. 78% не планують переходити до нелегальних організаторів азартних ігор.

Водночас 20% опитаних повідомили, що мають знайомих, які грають у нелегальних онлайн-казино.

Основними причинами вибору незаконних платформ респонденти називають швидку реєстрацію без перевірки особи — 33%, анонімність — 17% та відсутність обмежень і лімітів — 16%.

Серед основних переваг легального ринку 51% опитаних назвали державний захист. Для 44% важливими є менший ризик шахрайства, гарантії чесної гри та виплати виграшів. Ще 32% відзначили безпечні платежі й захист банківських даних.

Ставлення гравців до власної гри

59% респондентів уважають свою гру контрольованою та сприймають її як форму дозвілля. 35% зазначили, що іноді гра виходить з-під контролю. Ще 6% повідомили, що це трапляється часто.

Більшість опитаних не повідомляють про регулярні прояви проблемної ігрової поведінки. Водночас 24% респондентів мали одиничні спроби відігратися після програшу, а 23% стикалися із ситуаціями, коли витрачали більше коштів, ніж планували.

9% опитаних зазначили, що азартні ігри ставали причиною серйозних фінансових, сімейних або інших життєвих проблем.

Ставлення до державного регулювання

53% респондентів уважають, що сьогодні держава достатньо регулює сферу азартних ігор.

22% опитаних добре знають про роль Міністерства цифрової трансформації України та державного агентства PlayCity в регулюванні ринку. Ще 30% певною мірою знайомі з їхньою діяльністю.

44% гравців довіряють Мінцифрі та PlayCity в питаннях регулювання гральної індустрії.

Водночас учасники дослідження бачать напрями, які потребують подальшого посилення.

Обізнаність про відповідальну гру

64% опитаних знають про інструменти відповідальної гри. Найвідомішими серед них є самоконтроль і самообмеження — про ці можливості знають 66% респондентів. 40% обізнані про можливість установлювати ліміти витрат і часу участі в грі.

Про інші правила та інструменти знає значно менше людей. 13% респондентів обізнані про можливість переглядати власну ігрову статистику, 11% — про встановлений законом мінімальний вік для участі в азартних іграх, 10% — про Реєстр осіб, яким обмежено доступ до азартних ігор.

9% опитаних знають про заборону бонусів за програш і під час припинення ігрової сесії. Лише 5% відомо про заклади, які надають допомогу людям з ігровою залежністю.

Ці результати показують, що підвищення обізнаності про інструменти відповідальної гри та доступні механізми допомоги залишається одним із важливих напрямів роботи держави.

Портрет гравця онлайн-казино

Серед користувачів онлайн-казино переважають чоловіки — 73% опитаних. Частка жінок становить 27%.

Більшість респондентів мають високий рівень освіти. 42% здобули повну вищу освіту, ще 38% — середню спеціальну.

Найчастіше учасники дослідження мають середній рівень доходу. 31% отримують від 11 до 30 тисяч гривень на місяць, ще 25% — від 31 до 50 тисяч гривень.

Результати свідчать, що аудиторія азартних онлайн-ігор є соціально різноманітною та не обмежується окремими групами населення.

Дані стають основою для рішень

Другий етап доповнив результати загальнонаціонального опитування та дав змогу окремо проаналізувати досвід людей, які безпосередньо беруть участь в азартних іграх.

Отримані дані допоможуть удосконалювати державну політику у сфері азартних ігор, посилювати контроль за легальним ринком, розвивати інструменти відповідальної гри та захисту гравців.

Методологія дослідження

Опитування проводив Соціологічний центр SOCIOINFORM методом онлайн-опитування — CAWI. Дослідження тривало з 19 травня до 26 червня 2026 року. У ньому взяли участь 2 676 респондентів.

Максимальна статистична похибка для показників, близьких до 50%, становить не більш ніж ±1,9%.